ПЛАН

Вступ

Розділ I. Іконостас та канони іконопису.

1. Коротка історія розвитку іконостасу.
2. Канони розміщення ікон в сучасному іконостасі.

Розділ II. Символіка в іконографії.

1. Зображення Христа.
2. Зображення Богородиці.
3. Ангели : загальна характеристика.
4. Зображення святих.
5. Тіло в іконографії: символіка, звичаї і традиції.
6. Символіка кольорів в іконографії.
7. Сутність зображень ікон.

Розділ III.

1. Особливості техніки виконання живопису на склі.
2. Народний живопис Гуцульщини.

Розділ IV. Виготовлення складня.

1.Сутність зображення .

2. Технологія виготовлення складня.

Висновки

Використана література.

Додатки

Вступ

Я хочу відтворювати на склі

фарбами всю красу нашої

неповторної природи, нашу

культуру з її давніми традиціями.

Хочу змалювати життя наших

людей, згадати нашу славну

українську минувшину.

І. Сколоздра

Живописна техніка малювання на склі має давні традиції як у професійному, так і в народному мистецтві, сягаючи корінням часів Візантії та Риму. У центральній Європі розвиток цього виду живопису припадає на ХVII – XVIII ст.

В Україні живопис на склі поширився в ХІХ ст. переважно в Західних регіонах, зокрема, на Буковині, Галичині, Гуцульщині, Закарпатті. Живопис українських майстрів адаптувався і набув самобутніх рис. Ікони на склі, написані без дотримання церковних приписів, пов’язувалися не тільки з релігією, а й з народним побутом та естетичними уподобаннями і призначалися для інтер’єрів сільських хат. Нерідко такі ікони називають народною картиною на склі.

Дивовижний талант творців із народу на повну силу виявився у відчутті кольорів та умінні скупою палітрою надати образові мажорного звучання. Прозоре скло завжди зберегло легкість і дзвінкість барв, ставало ще яскравішим у поєднанні з посрібленою чи позолоченою фольгою.

Майстри розписів на склі володіли магічною мовою декору та образу, тому робота з-під їхніх рук народжувалася швидко , задум втілювався в ту чи іншу форму природно і легко, по-мистецьки переконливо і правдиво. Особливість такої техніки полягала в тому, що картина малювалася з одного боку, а сприйняття йшло з іншого боку, тому художнику треба було володіти специфічним «кінематографічним» відчуттям.

Від руки майстра, знання ним усіх «секретів» приготування скла та барвників залежала якість живописної роботи. Народні картинки виконувалися в основному на тонкому гутному склі.

Народні майстри часто використовували «кліше», найчастіше це були паперові образи-дереворити, що друкувались у ХVII – XVIII ст. друкарнями Києво-Печерської лаври, Львівського, Успенського, Ставропольського братств. Крім дереворитів доступною була і книжкова гравюра, однак це не слугувало зразками для наслідування, а лише схемою майбутньої композиції.

Живопис на склі виступає яскравою сторінкою образотворчого фольклору, що живиться багатими мистецькими традиціями минулих віків. У малюванні на склі відбилися естетичні смаки народу, реалії побуту, соціальні мотиви, розуміння явищ навколишнього світу. Тут органічно поєдналися казка і правда, фантазія і реальність.

Зараз в Україні, на жаль, у техніці розпису на склі працює небагато митців, але головне, що вона не забута.

Темою дипломної роботи я обрала сакральне мистецтво. Виникло бажання нагадати людям про призабуту техніку живопису на склі. І зображені ікони я обрала не навгад---------------------Благовіщення та Вознесіння-одні з найрадісніших зображувальних ікон. Таїнство Благовіщення має велике значення, бо від нього починається Новий Заповіт, починається наше спасіння. Вознесіння-Христос возноситься на небо своєю власною силою. Адже Він — «Той, що є», Сущий, Божий Син, — вертається до Своєї відвічної небесної слави з Богом Отцем (Йо. 17, 24). Сам же Христос запевнював, що Він відходить приготувати місце для нас (Йо. 14, 2) та що в таїнственний спосіб Він буде з нами до кінця ві-ку (Мт, 28, 20).

Для того щоб моя робота була цікавішою я вирішила виконати ікони у формі складня. До речі, складень має дуже давню історію. Ще за часів козацтва його використовували як портативний іконостас. До нього молилися перед вирішальними боями, при негоді, підчас прийняття присяги тощо. У побуті ж складень теж мав своє призначення .Він був розташований у куточку, прикрашений тканими чи вишиваними рушниками, попереду нього стояли свічники ,квіти. Це було найсвятіше місце у сільській хатині.

Художня особливість живопису на склі виявляє себе яскравим колоритом, багатою декоративністю, площинністю зображення. Арсенал зображувальних засобів при цьому мінімальний: графічна лінія, обмежена палітра локальних кольорів – червоного і чорного, білого та синього, жовтого та зеленого.