Станом на сьогодні у нас: 141826 рефератів та курсових робіт
Правила Тор 100 Придбати абонемент Технічна підтримка
Скористайтеся пошуком, наприклад Реферат        Грубий пошук Точний пошук
Вхід в абонемент








слабоалкогольних напоїв, що випускаються під ТМ Samba і Fantasy (Олімп), «ё» (Мегаполіс), 220V (Одеський ЛГЗ № 1), SPY (Nemiroff) [35].

Усього в Україні слабоалкогольні напої виробляють 13 підприємств.

Як видно з даних, виробництво слабоалкогольних напоїв знизилося і знижується надалі. Якщо в минулому році, коли вже спостерігалося зниження виробництва слабоалкогольних напоїв, цей показник був ще достатньо високим – 929 тис. дал. Це на 52 % більше, ніж в 2005 році. Не дуже втішають Хмельницька і Вінницька області , де випуск коктейлів зріс на 10 % і 4 % відповідно. В інших регіонах обсяги випуску катастрофічно низькі у порівнянні з минулими роками. Головний виробник слабо алкоголіки – Донецька область – також погіршила свій випуск на 12 %.В жовтні нинішнього року там було виготовлено 160 тис. дал. коктейлів, а в попередньому 180 тис. дал. продукції.

2.3 Стратегічні наміри, ключові фактори успіху та привабливість фірм в галузі

Стратегічні наміри

Масштаб конкуренції в галузі є національного характеру. Стратегічними намірами головних виробників горілчаної продукції є здатність входити в 10-ку лідерів, входити в 5-ку, бути домінуючим лідером. Частку на р-ку такі марки як: Nemiroff, Гетьман, Шустов, Medoff, SV, Олімп, Хортиця, Артеміда,- намагаються втримувати за будь яких умов. З кожним роком конкурентна позиція на Українському ринку тільки посилюється. Усі лідери вітчизняного виробництва горілки користуються наступальною стратегією, а середній клас виробників намагається комбінувати наступальну з оборонною. Однак не всі домінанти на р-ку намагаються обрати конкурентну стратегію яка б базувалася на відмінній якості продукту. Nemiroff намагається усіма зусиллями покращити якість спиртів і рівень обслуговування, а така марка як «Олімп» виготовляє велики обсяги продукції з недоброякісних спиртів, хоча має велику номенклатуру своєї горілки: “5 капель”, “Рідненька”, “Біленька”, “Вдала”. Хортиця, наприклад, працює на імідж, щоб у майбутньому стати домінантом у цій галузі.

Надлишок пропозиції та обмежені цілком конкретними обсягами можливості внутрішнього попиту змушують суб'єктів ринку серйозно стимулювати збут. На сьогодні зі стандартного маркетингового арсеналу вони вже навчилися активно використовувати рекламу; виставки-продажі; сучасні методи дизайну упаковки, корки та етикетки; можливості асортиментного ряду; додаткові послуги з доставки товару та гнучкі цінові умови контрактів. Крім цього, не важко помітити, що вітчизняний ринок розвивається шляхом вертикальної інтеграції. Тобто переважна більшість суб'єктів, щоб вижити в умовах жорсткої конкуренції, відмовляється від вузької спеціалізації на окремих видах діяльності, прагнучи бути присутньою в усіх ланках виробничо-збутового ланцюга.

Ключові фактори успіху (КФУ) фірм в галузі:

1) реклама

В 2001 році на ринку було кілька сильних виробників : «Nemiroff», «Союз-Віктан», «Гетьман». Всі нові торгові марки, які з’являлись в той час, використо-вували стандартні підходи при створенні бренда, не пропонуючи споживачу нових відчуттів.

На сьогоднішній день саме бренд має одне із вирішальних значень при просуванні продукції. Так, ідеологічна ніша, яку займає Гетьман в свідомості споживача – це національна українська ідея. Кожен бренд з асортиментного ряду (Пісня, Первак, Лампочка) розвиває один із її аспектів, а разом вони затверджують - «українське як достойне, якісне і сучасне». Нове оформлення горілки «Пісня» навіяне народною творчістю, а пляшка нового «Первака» - успішно поєднує сучасний і староукраїнський стиль.

Суть бренду «Мягков» - «мягка горілка для душевної компанії». При виході на ринок запорукою успіху стали інтрига тизер-компанії (з англ. tease - дразнити), відмінна якість, оригінальна пляшка і етикетка, промоушн в місцях продажі, а також одночасна зміна візуального образу в рекламі на логотип, завдяки чому марку стали впізнавати. Була винайдена нестандартна форма спілкування зі споживачем. «Мягков» вибрав напрям «кіношних» анекдотів, які легко сприймалися споживачами. На телебаченні була запущена компанія іміджу з роликом про душевну компанію на риболовлі: «Що може бути душевніше, ніж риболовля?» [34].

Українські виробники досить агресивно діють на ринку, наприклад, компанії Союз-Віктан та Nemiroff витрачають щорічно 20 млн. дол. на рекламу. Це допомагає їм досягти поставлених цілей і вийти на зарубіжні ринки (з російських виробників горілки ніхто таких кроків не робить). Так, передові виробники горілки часто виступають генеральними спонсорами найважливіших подій в сфері культури, спорту, політики та ін..

Наприклад, Nemiroff є генеральним спонсором трансляцій боксерських боїв перш за все за участю братів Кличко, був спонсором пісенного конкурсу «Євробачення-2005»;

«Мягков» осінню 2003 року став титульним спонсором Національної і молодіжної збірних України з футболу. Загалом «Мягков» вважається лідером на українському ринку за критерієм «знання реклами» та є домінуючим при вивченні іміджу марки, хоча існує всього 4 роки.

«Medoff» - ексклюзивний спонсор «5-го Чемпіонату України з Авто звуку і Тюнінгу», генеральний спонсор концертного туру Україною зірки французької естради Патриції Каас; спонсор показу реаліті-шоу «12 негритят».

«Хортиця» є генеральним спонсором новин на телеканалі «1+1» ТНС та на 5 каналі. «Союз-Віктан» є спонсором показів художніх фільмів на телеканалі «1+1» [43].

Також в цілях реклами майже для всіх виробників алкоголю характерна рекламно-сувенірна підтримка.

2) виробничі потужності

До основних ключових факторів успіху в цій галузі можна віднести ступінь завантаження виробничих потужностей підприємств, оскільки при цьому зменшуються накладні витрати на одиницю продукції, що зменшує її собівартість і дозволяє зменшити ціну. Тому кожен виробник в галузі намагається постійно підвищувати використання виробничих потужностей, збільшуючи цим обсяги виробництва та обсяги продажу.

Найпотужнішим виробником горілчаних виробів є Nemiroff. 857,3 тис. дал (або 17 696 000 пляшок) - такий новий рекордний результат виробництва міцного алкоголю за один місяць в Україні. Його продемонструвала Українська горілчана компанія Nemiroff в жовтні поточного року.

Потужність його виробництва складає 42 000 пляшок/годину (1-й завод) та 72 000 пляшок/годину, в т.ч. 24 000 пляшки/годину горілки (2-й завод)

Nemіroff (об’єми продажів якого досягли 7,28 мільйонів кейсів, 1 кейс – 9 літрів) вийшов в 2004 році на 4-е місце (2003р. це було 6-е місце) серед 29-ти горілчаних торгових марок. Об'єм виробленої 2002р. продукції склав 3,23 млн. дал, 2003р. - 4,55 млн. дал (40% зростання), 2004р. - 6,69 млн. дал.

Згідно чинним оптовим цінам підприємства без ПДВ, акцизного збору та інших непрямих платежів об'єм виробленої компанією Nemiroff продукції в жовтні склав 90 722 тис. грн. У порівняльних цінах в жовтні було вироблено ЛГП на загальну суму 77 803 тис. грн.

Всього до кінця 2005р. компанія планує випустити 8 812,4 тис. дал продукції. Такий показник об'єму продажів, за оцінками фахівців компанії, дозволить УГК Nemiroff увійти до трійки лідерів в списку світових виробників горілки. Зараз бренд Nemiroff посідає четверте місце в світі серед виробників горілки (попереду Stolichnaya, Smirnoff і Absolut).

Бренд «Союз-Віктан» - п’ятий в світі за обсягами продажу. Виробничі потужності компанії знаходяться в м. Сімферополь та в м. Руза Московської області. Об’єм продажу «Союз-Віктану» в 2004 році становив 7 млн. 600 тис. дал алкогольної продукції на суму приблизно 217 млн. дол.. Група компаній «Союз-Віктан» за 10 місяців 2005 року виробила рекордну для себе кількість продукції – 8,1 млн. дал, що на 2 млн. 494 тис. дал більше, ніж за аналогічний період минулого року (за десять місяців 2004 року компанія виробила 5 млн. 608 тис. дал). Темп зростання виробництва становить 144,4%. При таких темпах зростання, за результатами 2005 року, «Союз-Віктан» увійде до 4 лідерів виробництва алкоголю в світі, а може й до трійки.

Новачок українського алкогольного ринку англійсько-українська торгова марка Medoff за півтора року свого існування увійшла до першої десятки світових виробників алкоголю. Для такої молодої компанії Medoff показав справді рекордний рівень продаж – 2,19 кейсів.

Кожна з компаній-виробників алкоголю, які ми аналізуємо, нарощує темпи зростання виробництва, завантажуючи свої потужності, для досягнення поставлених перед собою цілей.

3) збут

Виробники горілих виробів чітко розділяють продукцію, призначену для внутрішнього ринку та ту, яка експортується. Перш за все – це різниця в зовнішньому вигляді пляшки.

Продукція компанії "Nemiroff" реалізується по всій Україні за допомогою розвиненої філіальної системи в містах-мільйонниках та дилерів. Торгові філії є у шести містах: у Києві, Дніпропетровську, Донецьку, Львові, Одесі і Харкові. Кожна філія курирує регіон, дотичний до регіону міста-мільйонника, безпосередньо працюючи з дилерами у сусідніх областях. Представником Nemiroff у Львові э ПП «Гал-Немирів». Також ця компанія є найбільшим українським експортером горілчаних виробів в 52 країни світу.

До складу об’єднання «Артеміда» входить 15 державних і приватних підприємств, які розташовані в Чернівецькій, а також у Кіровоградській, Київській, Житомирській і Закарпатській областях. На підприємствах об'єднання виробляють алкогольні напої, цукор (2 цукрових заводи), скляні вироби (3 склозаводи), продукти харчування. Майже 93% продукції, яка виробляється «Артемідою» вивозиться за межі регіону.

Продукція ТМ «Гетьман» користується попитом в кількох десятках країн світу. До основних принципів, якими керується компанія, на лежить такий: співробітництво виключно з надійними і провіреними партнерами та постачальниками.

Горілчані вироби марок «Олімп», «5 капель» і «Вдала» виготовляються на Донецькому лікеро-горілчаному заводі «Лік» - молодому сучасному підприємстві. Корпорація «Олімп» здійснює продаж своєї продукції через партнерську сітку як на території України, так і за кордон (на сьогодні – в Росію). Реалізується продукція через представництва в Києві, Львові, Харкові, Одесі, Дніпропетровську, Донецьку, Кривому Розі та Криму, які мають свої склади, організовують постачання продукції оптовим та роздрібним клієнтам, координують продаж та здійснюють мерчандайзинг.

В компанії розвинута система дистиб’юторів Дилерами в Львівському регіоні є підприємства: Вест Ост, ПП Гал-Немирів, Київ-Захід, Олмар, ПП Оверко. «Олімп» має стабільні контакти в Вірменії, Латвії, Азербайджані, Білорусії та США. Сьогодні корпорація освоює вихід на ринки Німеччини та Туреччини. З компаніями-експортерами з цих країн досягнута попередня домовленість , а також узгоджені терміни і асортимент майбутніх поставок.

«Союз-Віктан» має дистиб’юторську сітку та представництва по регіонах України. Експортує компанія свою продукцію передусім в країни СНГ – Вірменію, Грузію, Росію, Азербайджан, Казахстан, Киргизію, Латвію, Естонію, Молдову, а також в країни дальнього зарубіжжя – Канаду, США, Іспанію, Австралію, Нідерланди, Великобританію, Німеччину, Грецію, Ізраїль, Болгарію, Еквадор – загалом в 30 країн.

«Шустов», головний офіс якого знаходиться в м. Запоріжжя, а виробництво в Одесі на «Одеському коньячному заводі», має широку сітку фірмових магазинів.

4) якість

Одним із найважливіших факторів, який приваблює та утримує споживачів є якість продукції. На українському ринку спостерігається тенденція, коли якісною є нова продукція, яка тільки-но з’являється в точках розповсюдження, а з часом її починають підробляти, тому велика увага виробників приділяється захисту своєї якісної продукції.

Контроль якості охоплює весь технологічний цикл виробництва горілки і починається з ретельного відбору зерна, з якого буде виготовлено спирт. Якість горілки залежить від якості початкового спирту, за яким здійснюється суворий технологічний контроль. Також велика увага приділяється воді, яка є головною складовою частиною всіх алкогольних напоїв. Від її мінерального складу залежить в значній мірі смак і стійкість лікеро-горілчаних виробів при зберіганні. Тотальний контроль за якістю продукції на всіх етапах виробництва.

Зробивши основну ставку на якість алкогольної продукції, власники ТМ «Хортиця» створили нову форму алкоголю. А оскільки в наш час питання якості та оригінальності взаємозв’язані, то виробники ТМ «Хортиця», підтверджуючи та захищаючи свій головний фактор успіху – якість, запровадили одну із самих ефективних в Україні систему захисту продукції від підробок ТМ «Хортиця» ввела програму – «Сім ступенів абсолютного захисту».

З метою надійного захисту нової якості кожна пляшка Мягкова від тепер супроводжується дегустаційним сертифікатом, який знаходиться безпосередньо на пляшці.

Привабливість галузі

Зазвичай прибутковий ринок алкогольних напоїв не втратив своєї привабливості й у часи економічної скрути. Кредит в 1 млн грн, вкладений на початку року в бізнес на міцних напоях, наприкінці того ж року повертався вже з мільйонним прибутком. Це не могло не привернути уваги численних фірм, що кинулися в оптову торгівлю, експорт, імпорт і навіть виробництво алкогольних напоїв. Але високі ставки податків обмежили вивезення українського спиртного до Росії - ринок затоварився. Трейдери тепер змушені всіма дозволеними й недозволеними методами змагатися за покупця на перенасиченому внутрішньому ринку.

Україна посідає четверте місце в світовому рейтингу країн-виробників спирту. Після розпаду Союзу Україні залишилася у спадок потужна індустрія з виробництва алкогольних напоїв. В основі - три складові. Перша з них - добротна сировинна база. Країна з лишком забезпечена як зерном, так і мелясою (побічний продукт переробки цукрового буряку), що використовуються для виробництва спирту. В свою чергу зерновий чи мелясний спирт - основний інгредієнт лікеро - горілчаної продукції, а також широко застосовується у виноробстві. Крім того, на півдні та заході країни здавна культивують сорти винограду, придатні для переробки на вино та коньячний спирт. Друга складова - виробничі потужності: 87 ліцензованих українських спиртозаводів спроможні переробити 900 тис. т зерна на рік і отримати 32 млн. дкл . (декалітрів, 1 дкл. = 10 л) зернового спирту. Їх річна потреба в буряковій мелясі - 1,1 млн. т, з якої виходить ще 30 млн. дкл. спирту. В сумі 62 млн. дкл. означає не що інше, як четверте місце в світовому рейтингу країн-виробників спирту. Крім спиртових, функціонують сотні заводів з виробництва лікеро-горілчаної продукції, різних вин та коньяків. Третім "китом", звичайно ж, були і залишаються кваліфіковані кадри, які вміють усією цією сировиною та потужностями як слід розпорядитися.

Вдале поєднання трьох складових алкогольної індустрії небезпідставно обіцяло не тільки повною мірою забезпечити власні потреби країни в алкогольних напоях, але й отримати чималий зиск від їх експорту. Тим паче, що високий потенціал підтверджувався на практиці. В той час як вітчизняна промисловість в цілому стрімко зменшувала випуск продукції, обсяги виробництва більшості міцних напоїв, немов за інерцією, продовжували зростати. Так, наприклад, за п'ять років (1990-1995рр.) випуск лікеро-горілчаної продукції збільшився на 20% і становив 36,1 млн. дкл. Навіть виноробство, що зазнало тяжких втрат за часів горбачовсько-лігачовської боротьби з пияцтвом, здається, ожило: збільшилося виробництво шампанських вин. Незвичній для української економіки позитивній тенденції досить легко поклали край постанови російського уряду. Вони, починаючи з 1996 року, за допомогою ПДВ, дискримінаційних акцизів та нетарифних обмежень імпорту не лише закрили ринки Російської Федерації для української алкогольної продукції, але й зробили вкрай невигідним її транзит через територію Росії до інших країн СНД. Таким чином, практично втрачено 70% ринків збуту спиртогорілчаної продукції та 10% виноробної. Адже Росія традиційно була основним споживачем вітчизняного спирту та міцних напоїв ще за часів СРСР. Враховуючи те, що в країнах далекого зарубіжжя на українське питво теж не особливо чекали, стає зрозумілим, чому увесь отриманий надлишок винно-горілчаних виробів опинився на внутрішньому ринку. Операторам ринку нічого не залишалося, як вступити в конкурентну боротьбу один з одним за вітчизняного споживача.

Потреби споживачів оцінюють у 35-40 млн. дкл. алкоголю. За офіційними даними, середньостатистичний співвітчизник випиває за рік (в перерахунку на чистий алкоголь) 3 літри хмільного, за неофіційними - 9. У цілому річні потреби українських споживачів оцінюються в 35-40 млн. дкл. усіх видів алкогольних напоїв. А виробничі потужності спроможні дати на ринок, за різними підрахунками, в 3-3,5 раза більше. Тому реальна пропозиція вітчизняних підприємств, звичайно ж, зменшилася (в межах 43 млн. дкл.). Торік за лікеро-горілчаними напоями вона становила близько 24 млн. дкл., винами - 12 млн. дкл., шампанським - 5 млн. дкл., коньяками - 0,9 млн. дкл. Імпортна пропозиція загалом становить 20-30% вітчизняного ринку, або 14 млн. дкл., і має тенденцію до зростання.

Алкогольна галузь: близько 1,5 млрд. грн. на рік. Продукцію лікеро-горілчаної групи виробляють в Україні 180 підприємств. З них 50 заводів державної власності (входять до складу концерну "Укрспирт"), на які припадає близько 70% всієї лікеро-горілчаної продукції. Річний обіг галузі сягає близько 1,5 млрд. грн. Станом на початок 1998 року до найпотужніших алкопродуцентів належать: Харківський ЛГЗ - 8,1% загального виробництва, івано-Франківський - 7,8%, Львівський - 7,3%, "Алко" - 6,6%, Артемівський ЛГЗ - 6,1 %. Поряд з "сивими" гігантами є й зовсім юні. Так, у 1997 році горілчану продукцію почали випускати підприємство "Арго", що в Харкові, та сімферопольський "Союз-Віктан". За оцінками фахівців, у кожне з них інвестовано по $10-15 млн. [31].

РОЗДІЛ 3

ПРОБЛЕМИ ГАЛУЗІ ТА ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ

Основними проблемами галузі напоїв в Україні, на мій погляд, є проблема нестійкості та недосконалості українського законодавства, яка дуже негативно впливає на розвиток усіх напрямів цієї галузі, та сировинна проблема, що є особливо гострою для винної галузі, та пивоваріння, І як наслідок, з'являються такі негативні явища: величезний тіньовий ринок з виробництвом та реалізацією різноманітних фальсифікатів, які не тільки джерелом недонадходжень до бюджету, але становлять загрозу для здоров'я громадян України, фінансові схеми розроблені для зниження собівартості продукції, які спотворюють функціонування ринкових сил.

Нелегальне отримання акцизних марок та застосування фінансових схем - основні фактори, які привели до перенасичення ринку алкоголю дешевою нефальсифікованою горілкою. Це негативно вплинуло на споживчий попит та на тих виробників, які використовують звичайні методи ведення бізнесу.

Спеціалісти стверджують, що “ефект подешевшання”, який виходить, якщо використовувати різноманітні фінансові схеми, призводить до того, що роздрібна ціна горілки виявляється нижчою ніж сума податків, які мав сплатити виробник.

Якщо прийняти до уваги те, що ставка акцизного збору складає 16 грн. за 1 літр, то сума сплати до бюджету буде складати 3 грн. 20 копійок. Існуюча методика розрахунку податку на додану вартість, так, що ПДВ розраховується як 20 % від суми доданої вартості та акцизного збору. Таким чином, навіть за нульової доданої вартості ПДВ у даному випадку не може бути менше ніж 65 коп., а податки з пляшки горілки не теоретично не можуть бути менше ніж 3,85 грн.

Відсутність можливості для зростання об'ємів продажів горілки в Україні примушує провідних вітчизняних виробників цього напою розширювати свою присутність на російському ринку. Цього року популярною стає практика відкриття на території РФ власного виробництва. До цього виробників горілки підштовхує політика української держави на внутрішньому ринку. Зокрема, коли МІНАП заявило про намір підвищити ціни на вітчизняний спирт, провідні українські експортери горілки пообіцяли перенести своє виробництво до Росії. Так і відбулося. "Союз-Віктан" вже в грудні планує вивести свій підмосковний горілчаний завод на проектну потужність (500 тис. дав в місяць) і припинити постачання горілчаних виробів з України на початку 2006 р. [32].

Успіхи в боротьбі з тіньовим ринком найближчим часом можуть знівелювати ряд непродуманих дій нового керівництва країни на алкогольному ринку. Зокрема, виробники говорять про вплив, що дестабілізував, на ринок відміни мінімальних цін на горілку в червні 2005 р. Причиною відміни стали вимоги СОТ щодо зняття обмежень для вільної конкуренції виробників алкоголю. Насправді, в Україні мінімальні ціни не були чинником, що обмежує цю конкуренцію: "Мінімальна ціна була тим індикатором, який дозволяв судити - сплачений податок з цього продукту до бюджету або мова йде про тіньове виробництво". Відміна мінімальних цін послабляє контроль держави, що не може не позначитися на співвідношенні тіньовий ринок - ринок легальної продукції. Тобто замість скорочення нелегального сектора незабаром ми можемо спостерігати протилежний процес. Ще одним чинником, що також обумовлює високу частку тіньової складової ринку горілчаних виробів, на думку деяких виробників, є державна монополія на виробництво спирту. Сьогодні в масштабах країни щодня крадуть півтори залізничні цистерни спирту - це сировина для виробництва тіньового продукту. Дивно: держава виробляє сировину і продає його тіньовикам, а потім намагається знайти механізми, щоб обмежити нелегальний ринок. Я наполягаю на необхідності продажу виробникам горілки спиртозаводів і створення жорсткого механізму контролю виробництва, щоб виробники могли проводити спирт тільки для своєї горілки, але не могли його нікому продавати. Це послужить позитивним імпульсом для безпосередньо спиртної промисловості, оскільки сьогодні вона знаходиться в жалюгідному стані: український спирт дорожчий за закордонний, заводам необхідна модернізація. В умовах діючого ринку вони навряд чи виживуть, адже як тільки Україна вступить до СОТ, до нас звідусіль потече якісний і недорогий спирт.

В "Укрспирті" згодні з тим, що державна монополія гальмує розвиток ринку. Але у концерну є один вагомий аргумент на противагу економічної доцільності приватизації спиртозаводів - соціальний. Фахівці "Укрспирту" заявляють, що прикладом прибуткових підприємств по виробництву спирту можуть служити американські заводи з штатом 40-100 чіл., що проводять по 30-50 млн. дкл в рік. При цьому українська спиртна галузь, що налічує 84 виробники (більше 10 тис. працівників), за 2004 р. випустила всього 26 млн. дав. Як тільки виробництво спирту довірять приватним підприємствам, вони створять могутні сучасні підприємства, діяльність яких згубить існуючі сьогодні заводи. Тисячі працівників (а спиртозаводи переважно розташовані в сільській місцевості) залишаться на вулиці. До речі, такими ж соціальними аргументами керуються чиновники, забороняючи імпорт до України цукру-сирцю. У поточному році така упертість стала причиною цукрової кризи, що потягне за собою вниз всю горілчану галузь.

Негативний вплив на ринок, на думку виробників, надає і заборона реклами горілчаної продукції на телебаченні, який державні мужі закріпили на законодавчому рівні. Сьогодні саме телевізійна реклама дозволяє споживачу адекватно орієнтуватися в ринку. Тобто заборона на рекламу може привести до збільшення споживання "сірого" алкоголю. Крупні гравці, як і дрібні компанії, однаково будуть обмежені в просуванні товару на ринок, а значить, у споживача буде менше інформації про виробників горілки. На думку експертів, збільшаться об'єми продажу продукції дрібних регіональних виробників, які не можуть дозволити собі витрачатися на захист від підробок і підтримка стабільно високої якості напоїв. Що ж до головної мети заборони реклами алкоголю - боротьби з алкоголізмом, то, на мою думку вона не буде досягнута. . Головний "опіум" для народу - дешева нелегальна горілка, а вона не рекламується. Але не має особливої проблеми в забороні реклами. Він прогнозує, що виробники стануть використо-вувати інші рекламні носії. В результаті підвищення вартості ліцензії на роздрібну торгівлю спиртними напоями підприємств, торгівці горілчаних виробів, тільки за півроку стало менше на 2-2,5 тис. Середні за площею продовольчі магазини знаходять вихід з ситуації, купуючи ліцензію на один касовий апарат. Невеликі магазини часто і зовсім відмовляються від продажу горілчаних виробів. Природно, все це негативно позначається на якості дистрибуції напоїв. Постачальники відзначають, що супермаркети, яким ліцензія вартістю 8 тис. грн. на кожен касовий апарат по кишені, користуються ситуацією і жорстко диктують виробникам свої умови.

Зростання цін на горілку призвело до зсуву цінових сегментів. Наприклад, якщо раніше "середнім" вважався сегмент горілки за ціною 10-11 грн., то тепер - 13-14 грн. Оператори відзначають, що саме цей сегмент сьогодні росте за рахунок збільшення попиту і скорочення споживання продукції дешевого сегменту. Це викликано зростанням купівельної спроможності населення і визнання торгових марок. Аналітики вважають, що в найближчі 1,5-2 роки головна боротьба за покупця розвернеться саме в средньоціновому сегменті. Солідне зростання, враховуючи ціну продуктів, демонструють сегменти "преміум" і "супер-преміум". У 2005 р. їх сукуп-на частка складе, за прогнозами, близько 9% проти 6% в минулому році. У 2005 р. споживання горілки в Україні залишиться на рівні 2004 р. - близько 35 млн. дав. Проте експорт збільшиться більш ніж в 2 рази: з 3,64 млн.дкл. до майже 8 млн. дкл.

Всі вищезгадані зовнішні фактори негативного впливу мають свої вирішення, які прийдуть з часом і узгодженістю, як влади так і всіх підприємств галузі. Важливо також звернути увагу і на внутрішні фактори проблематичності галузі, тобто як фірми використовують свої конкурентні переваги. При розробці реалізації концепції формування організаційно-економіч-ного механізму управління конкурентоспроможністю підприємства доцільно ви-користовувати методологію системно-цільового підходу до вирішення управлін-ських проблем [44].

Виділення систем здійснюється на основі 5 основних принципів, згідно з якими система: має загальну мету; складається з елементів, що утворюють її внутрішню структуру; існує в оточенні, а тому поряд із внутрішніми елементами має зовнішнє оточення, що утворює обмеження системи; має певні ресурси, що забезпечують її функціонування; очолена керуючим центром, що забезпечує її рух до наміченої мети. Структуру основних елементів системи управління конкурентоспроможністю формують такі 8 програмно-цільових комплексних блоків, що відображають необхідні дії, конкретні організаційні, економічні, техніко-технологічні заходи в їх взаємозв'язку і взаємозалежності:*

вибір конкурентних стратегій розвитку;*

досягнення синергетичного ефекту в системі управління;*

реформування системи управління персоналом і мотивацією;*

комплексний підхід до підвищення якості і конкурентоспроможності;*

системний підхід до диверсифікованості і планування виробництва;*

реорганізація системи внутрішньофірмового обліку й аналізу;*

удосконалення внутрішньофірмового фінансового менеджменту;*

інформаційне забезпечення системи внутрішньофірмового управління. Кожний із названих блоків у свою чергу розглядається як система, що включає різноманітні системоутворюючі компоненти.

Упроваджуючи систему управління конкурентоспроможністю керівництву підприємства винятково важливо виявити наполегливість і домогтися того, щоб трудовий колектив усвідомив і сприйняв невідкладну потребу фундаментальних змін у системі управління і функціонування підприємства в нових умовах. У зв'язку з цим в основу конкурентної стратегії управління як першочергове має бути поставлено завдання докорінної реорганізації системи підготовки і навчання персоналу нових методів господарювання і праці. В даний час необхідна організація безупинного систематичного підвищення кваліфікації кадрів — від робітника до директора. Повинна бути досягнута «критична маса» знаючих і розуміючих ринкові відносини працівників підприємства на ключових посадах і у вирішальних ланках системи управління . Тільки тоді можливе якісне зрушення в підвищенні ефективності господарювання і реалізований на практиці підприємницький тип управління.

ВИСНОВКИ

В умовах запеклої конкуренції, нестабільного зовнішнього середовища виникає потреба в застосуванні найбільш сучасних і ефективних концепцій розвитку національної економіки.

Чітке розмежування факторів макро- і мікросередовища дозволяє виявити взаємозв'язок підприємства з того або іншого складового цього оточення, що, у свою чергу, сприяє встановленню чіткого розмежування між позитивним і негативним їхнім впливом.

На сьогодні, суб’єктам господарювання для виживання неодмінно слід дотримуватися вимог ринку: задовольняти потреба споживачів більш якісно й по більше прийнятній для них ціні. Дана вимога представляє прагнення суб'єктів ринкового господарства опанувати увагою покупців і спонукати їх придбати свій товар.

Виявлення конкурентних переваг підприємства визначає стійку конкурентну позицію на ринку. Основою якої повинна бути строго відшліфована й щонайкраще сформована стратегія його розвитку.

Поява великої кількості нових підприємств і організацій, лібералізація імпорту, утворення ринку капіталу, акціонерних підприємств, впровадження на ринок України іноземних компаній - все це значно ускладнило ринкову ситуацію й створило умови для бурхливого розвитку конкуренції.

Неминучість конкурентної боротьби між підприємцями викликана пріоритетом покупців над продавцями на сучасному ринку. У своєму прагненні до задоволення запитів споживачів підприємці реалізують власний економічний суверенітет, лише вступаючи у взаємне суперництво за увагу споживачів.

Конкуренція, як елемент економічної волі, несе в собі одночасно як позитивні, так і негативні наслідки. У її умовах перемагає той, хто при тім же якості товару має менші витрати або при тих же витратах провадить продукцію більше високої якості. Таким чином, перемога в конкурентній боротьбі - не разова, не випадкова, а як закономірний підсумок постійних і грамотних зусиль.

Конкурентоспроможність об'єкта визначається стосовно конкурентного ринку або до конкретної групи споживачів, формованої по відповідних ознаках сегментації ринку. Якщо не зазначений ринок, на якому конкурентоспроможний об'єкт, це означає, що даний об'єкт у конкретний час є кращим світовим зразком.

Конкурентоспроможність - не показник, рівень якого можна обчислити для себе й для конкурента, а потім перемогти. Насамперед, це філософія


Сторінки: 1 2 3 4