Станом на сьогодні у нас: 141826 рефератів та курсових робіт
Правила Тор 100 Придбати абонемент Технічна підтримка
Скористайтеся пошуком, наприклад Реферат        Грубий пошук Точний пошук
Вхід в абонемент








Лекція на тему:

Гомеостатична функція нирок

План:

  1. Роль нирок в осмо- і волюморегуляції.
  2. Роль нирок в регуляції іонного складу крові.
  3. Роль нирок в регуляції кислотно-лужної рівноваги.
  4. Екскреторна функція нирок.
  5. Енкреторна функція нирок.
  6. Метаболічна функція нирок.
  7. Принципи регуляції функції нирок.
  8. Склад сечі.
  9. Механізм сечовипускання.
  10. Видалення нирки. Штучна нирка.
  11. Вікові особливості системи виділення.

Для підтримання нирками сталого обґєму і складу внутрішнього середовища існують спеціальні системи складу рефлекторної регуляції, що включають специфічні рецептори, аферентні шляхи і нервові центри, де проходить переробка інформації. Команди до нирки поступають по еферентних нервах чи гуморальним шляхом.

В цілому перебудування роботи нирки , її пристосування до постійно змінних умов визначається впливом на гуморальний, гломерулярний та канальцевий аппарат аргінінвазопресину (антиріуретичного гормону АДГ), альдостерону, паратгормону та ряду інших гормонів.

Роль нирок в осмо- і волюморегуляції.

Нирки є основним органом осморегуляції. Вони забезпечують виведення надлишку води із організму у вигляді гіпотонічної сечі при збільшеному вмісті води (гіпергідратація) чи економлять воду і екскретують сечу, гіпертонічну по відношенню до крові, при обезводненні організму (дегідратація).

Після вживання води чи при її надлишку в організмі понижується концентрація розчинних осмотично активних речовин в крові і знижується її осмоляльність. Це зм енщує активність центральних осморецепторів, що розташовані в області супраоптичного ядра гіпоталамуса, а також переферійних осморецепторів, які є в печінці, нирці і інших органах, котрі сприяють зниженню секреції АДГ нейрогіпофізу і збільшенню виділення води ниркою. Центральні осморецептори відкрив англійський фізіолог Мерней (1947), а уявлення про осморегулюючий рефлекс і переферійні осморецептори розробив А.Г.Гінецинський.

При обезводненні організму і введенні в судинне русло гіпертонічного розчину NaCl збільшується концентрація осмотично активних речовин в плазмі крові, збуджуються осморецептори, підсилюється секреція, АДГ, зростає всмоктування води в канальцях, зменшується сечовиділення і виділяється осмотично концентрована сеча. В експерименті було доказано, що крім осморецепторів, секреція АДГ стимулюють натріорецептори. При введенні в область ІІІ шлуночку мозку гіпертонічного розчину NaCl спостерігається антидіурез, якщо ж вводити в те ж місце гіпертонічний розчин сахарози, то сечовиділення не зменшується.Осморецептори високочутливі до зсувів концентрації осмотично активних речовин в плазмі крові. При збільшенні концентрації в плазмі осмотично активних речовин на 1% концентрація аргінін- вазопресину зростає на 1 кг/мл. Підвищення концентрації осмотично активних речовин на 1 мосмоль/кг H2O викликаєзавдяки АДГ збільшення осмотичної концентрації сечі майже на 100 мосмоль/кг Н2О, а перехід стану водного діурезу до максимального осмотичного концентрування сечі потребує 10-кратного збільшення активності АДГ в крові – з 0,5 до 5 кг/мл.

Крім осмо- і натріорецепторів рівень секреції АДГ визначає активність волюморецепторів, що сприймають зміну обґєму внутрішньосудинної і позаклітинної рідини. Ведуче значення в регуляції секреції АДГ мають рецептори, котрі реагують на зміну напруження судинної стінки в області низького тиску. Перш за все це рецептори лівого передсердя, імпульси від яких передаються в ЦНС по аферентних волокнах блукаючого нерва. При збільшенні кровонаповнення лівого передсердя активуються волюморецептори і пригнічується секреція АДГ, що викликає посилене сечовиділення. Оскільки активація волюморецепторів на відміну від осморецепторів супроводжується збільшенням обґєму рідини, тобто підвищеним складом в організмі води і солей натрію, збудження волюморецепторів призводить до підвищення екскреції ниркою не тільки води, але й натрію. Ці процеси повґязані із секрецією натрійуретичного гормону, зменшенням секреції реніну, ангіотензину, альдостерону, при цьому знижується тонус симпатичної нервової системи, в результаті зменшення реабсорбції натрію і підвищується натрійурез і сечовиділення. В кінцевому результаті відновлюється обґєм крові і міжклітинної рідини.

Роль нирок в регуляції іонного складу крові.

Нирки є ефекторним органом системи іонного гомеостазу. В організмі існують системи регуляції балансу кожного з іонів. Для деяких іонів вже описані специфічні рецептори.

Рефлекторна регуляція транспорту іонів в ниркових канальцях здійснюється так само, як периферичними, так і центральними нервовими механізмами.

Регуляція реабсорбції і секреції іонів в нервових канальцях здійснюється з допомогою кількох гормонів. Реабсорбція натрію підвищується в кінцевих частинах ристального сегменту нефрона і збірних трубочок під впливом альдостерону. Цей гормон виділяється в кров при зменшенні концентрації натрію в плазмі крові і зменшенні концентрації натрію в плазмі і зниженні


Сторінки: 1 2 3 4 5 6 7 8